ПРАВИЛА МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ
Період мовленнєвого розвитку від 1 до 6 років є сенситивним, тобто особливо чуттєвим як до сприймання мовлення оточуючих, так і до впливу різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.
Саме в цей період діти можуть особливо продуктивно оволодівати усним мовленням за умови гарного здоров'я дитини і сприятливого мовленнєвого оточення.
Новонароджене маля у кінці першого - на початку другого місяця життя починає зосереджуватися на звуках голосу дорослого. Потреба дитини чути мовлення настільки сильна, що у моменти, коли дорослого немає поряд, вона починає лепетати сама до себе.
Лише у процесі власного мовлення відбувається у дитини формування необхідних рухових і слухових навичок. Тому слід якомога частіше спілкуватися з малюком, спонукати його до називання предметів і дій; озвучувати власні дії з іграшками чи предметами; виконувати дїї, названі дорослим. Від 1 до 2 років діти дуже схильні до наслідування.
З 2 років починається період активного формування власного мовлення дитини. В мовленні з'являються досить складні частини мови: прикметники, прислівники, займенники, прийменники. У цей час діти дуже сприйнятливі до мови. Починають з'являтися у мовленні багатослівні речення. У 3 роки мовлення здорової, дитини є достатньо розгорнуте, вона вільно спілкується з дорослими, активно задає запитання; відповідає на запитання; може розповісти за допомогою дорослого знайому казку чи віршик.
Від 3 років до 5 років мовлення дітей розвивається дуже стрімко. Всі сторони мовлення в цей Період відшліфовуються і вдосконалюються.
Невиправлені помилки можуть закріпитися і залишитися у дитини на все життя. Вони не лише ускладнюють спілкування дитини, а й негативно впливають на засвоєння письма та читання.
Враховуючи те, що дитина дошкільного віку засвоює усне мовлення лише шляхом наслідування, від дорослих вимагається дотримуватися таких правил мовленнєвої поведінки:
